За останні півтора-два роки значно зросла кількість нападів з боку праворадикальних організацій на публічні та відкриті заходи ЛГБТ+ спільноти та феміністок. Це є прямою реакцією на зростання видимості спільноти та її готовності захищати свої права та інтереси.
Відповідно до Райдужного Індексу та карти дотримання прав ЛГБТ+ людей у сфері законодавства та державних політик, опублікованих ІЛГА-Європа у травні 2019 року, Україна підвищила свій показник рівності прав ЛГБТ у політико-законодавчій сфері – 22% у 2019 та 2020 роках у порівнянні з 21% у 2018“Райдужна Європа 2019” [Rainbow Europe 2019], NASH MIR, May 13, 2019, https://gay.org.ua/blog/2019/05/13/raiduzhna-ievropa-2019/..
Протягом останніх років зросла кількість публічних правозахисних акцій та подій, що мають значення для спільноти (дискусій, кінопоказів тощо). Із 2016 року відкрито проходять Марші Рівності у Києві, із 2017 - в Одесі, а згодом також у Харкові. Правозахисний порядок денний ЛГБТ+ спільноти частково перетинається із діяльністю активісток феміністичного руху, які теж проводять дедалі більше публічних заходів, зокрема і вуличних.
Такі заходи є частою мішенню для атак з боку праворадикальних організацій та груп. Проте тривалий час проблема насильницьких злочинів на ґрунті гомофобії та трансфобії залишалася майже непоміченою українським суспільством. На відміну від інших ознак, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність людини можуть бути невидимими навіть у межах власної сім’ї.
Початок діяльності антигендерних рухів в Україні
Спроби нападів та залякувань учасників та учасниць, організаторів та організаторок таких заходів фіксують в Україні щонайменше із 2009 року. Тоді, після виходу антології квір-літератури «120 сторінок Содому» зірвали дві її презентації, а галерею Павла Гудимова у Києві, в якій відбувалася ще одна презентація, підпалили та залишили на стіні гомофобний написOleksiy Radynskyi, “Підпал «Я Галереї»: культурне дезертирство” [“Ya Gallery” arson: cultural desertion], Detector.Media, October 7, 2009, https://detector.media/kritika/article/48400/2009-10-07-pidpal-ya-galerei-kulturne-dezertirstvo/..
До 2014 року проти ЛГБТ+ спільноти виступали як проукраїнські, так і проросійські ультраправі. Станом на зараз відверто проросійські ультраправі організації в Україні не функціонують, проте з’явилися нові ініціативи серед проукраїнських або нейтральних. Збільшення видимості спільноти у публічному просторі та зростання кількості відкритих чи напівзакритих заходів призвело до того, що і спроби зірвати такі заходи чи зашкодити їх учасникам та учасницям також почастішали. Восени 2017 року рух «Всі разом» ухвалив проєкт Національної сімейної стратегії, яка передбачає розмаїття заходів національного та місцевого рівня“Проект: Національна сімейна стратегія” [Project: National family strategy], Vsi Razom, September 12, 2017, https://vsirazom.ua/poziciya/proekt-nacionalna-simejna-strategiya.. Це збіглося у часі зі зростанням кількості нападів на ЛГБТ+ спільноту із боку праворадикальних організацій, хоча ми й не можемо напевне стверджувати, що ці явища пов'язані. Нині можна говорити про те, що в Україні існує повноцінний антигендерний рух.
Які погляди сповідує антигендерний рух?
Відповідно до дослідників, антигендерні рухи зазвичай стверджують, що гендерна рівність є "ідеологією", і виступають проти так званої «пропаганди» прав ЛГБТ+, репродуктивних прав, сексуальної освіти та освіти з прав людиниGender as symbolic glue : the position and role of conservative and far right parties in the anti-gender mobilizations in Europe. - 2015. P.11 // http://library.fes.de/pdf-files/bueros/budapest/11382.pdf. Фактично спільними для них є агресивна гомофобія, патріархальність та гетеронормативність, захист так званих “традиційних цінностей” та боротьба із так званою “гендерною ідеологією” шляхом конфронтації у публічному просторі чи злочинів ненависті на цьому підґрунтіEszter Kováts and Maari Põim, “Foreword,” Gender as Symbolic Glue: The position and role of conservative and far right parties in the anti-gender mobilizations in Europe (Brussels: FEPS – Foundation for European Progressive Studies), 2015, // http://library.fes.de/pdf-files/bueros/budapest/11382.pdf.. В Європі та інших частинах світу антигендерні рухи існують із середини 2000-х років, віднедавна про них можна говорити і в Україні. Сама поява вислову “гендерна ідеологія” свідчить про те, що термін “гендер” став поширеним серед українців і достатньо добре знайомим обом сторонам конфлікту.
Залякування, конфронтації, насильство
Як свідчить звіт про злочини на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Україні у 2018 р., підготовлений правозахисною ЛГБТ-організацією «Наш світ», «переважна більшість як відкритих, так і закритих ЛГБТ-заходів в Україні були піддані нападу ультраправих та націоналістичних угрупувань та організацій. Багато із цих заходів були зірвані та не досягли бажаного результату, а їх учасники та учасниці опинилися у небезпечних ситуаціях. Поліція у кращому разі лише забезпечила фізичну безпеку організаторів та учасників таких заходів. Жоден із випадків нападу не був розслідуваний і не здобув адекватну оцінку з боку влади». Не у всіх відповідних випадках застосовується пряме фізичне насильство, але з огляду на таку ймовірність навіть сама присутність ультраправих на місці події є загрозливою. Противники гендерної рівності та прав ЛГБТ+ правих поглядів евфемістично називають усі такі інциденти «конфронтаціями»., як насильницькі, так й інші.
Усього організація зафіксувала 358 випадків дій на ґрунті гомофобії/трансфобії, дискримінації, а також інших порушень прав ЛГБТ в Україні, із них 114 злочинів на ґрунті гомофобії та трансфобії. З цього числа ультраправими організаціями та групами скоєно 28, тобто кожен четвертий випадок. Варто зазначити, що значну кількість із решти 86 випадків складають ситуації шантажу з боку осіб, з якими постраждалий чоловік познайомився через сайти знайомств для геїв. Подібна тактика практикувалася російським неонацистом Максимом Марцинкевичем і, як відомо, також застосовувалася ультраправими в Україні. Попри це, у кожному конкретному зафіксованому у моніторингу такому випадку немає прямих доказів того, що нападники належали до крайньо правого рухуKaterina Sergatskova, “Калька з «русского мира»: звідки в Україні виникли рухи «борців з педофілами»” [Blueprint from the “Russky Mir”: Where did the “anti-pedophile” movement in Ukraine spring from?], Hromadske, May 25, 2017, https://hromadske.ua/posts/kalka-z-russkoho-myra-zvidky-v-ukraini-vynykly-rukhy-pobornykiv-pedofiliv..
До «конфронтацій» із ЛГБТ+ спільнотою долучаються практично всі українські праворадикальні організації та групи. У низці випадків це підтримується релігійними організаціями, аж до проведення спільних акцій. Варто відзначити особисту участь народного депутата України VIII скликання від Радикальної партії України Ігоря Мосійчука, відомого своїми праворадикальними поглядами. Він також є активним супротивником ратифікації Україною Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами), адже вона містить слово “гендер” та похідні.
В антигендерному русі беруть участь як чоловіки, так і жінки, створена окрема жіноча ініціатива “Сестринство святої Ольги” (втім, вкрай нечисельна). Сам парадоксальний факт того, що жінки, які виступають проти гендерної рівності, роблять це публічно, свідчить про те, що жінки стають більш видимими навіть у крайньоправій частині політичного спектра.
Водночас ефективно реагує на погрози та насильницькі інциденти лише в окремих випадках. Наприклад, поліція зазвичай успішно гарантує безпеку під час Маршів Рівності. При цьому варто зазначити, що Марш Рівності є найбільшою публічною щорічною акцією на захист прав ЛГБТ+, в якій зазвичай беруть участь посли іноземних держав та інші важливі публічні особи. Проте у більшості інших випадків поліція не дбає про безпеку учасників та учасниць заходів, не попереджає і не зупиняє правопорушення. Правопорушників рідко притягують до відповідальності, а мотив ненависті практично ніколи не фігурує у документах слідства та суду. Усе це призводить до того, що одні й ті самі люди систематично здійснюють правопорушення знову і знову. Існують навіть прецеденти гомофобних дій з боку поліції . Наприклад, у ніч з 19 на 20 квітня 2019 року був здійснений поліцейський рейд у гей-клубі «Потьомкін» у Дніпрі, що супроводжувався чисельними порушеннями прав людини.
Відтак, йдеться про систематичні складнощі із реалізацією права на свободу мирних зібрань та свободу слова в Україні. Ультраправі мають значний вплив на вуличну політику, а через неї – на темпи демократичного розвитку країни.
Марш Рівності 2019
23 червня у Києві відбувся Марш рівності, щорічний правозахисний захід ЛГБТ-спільноти. У заході взяли участь, за різними оцінками, від 6 до 8 тисяч осіб. Вперше участь у заході взяла офіційна урядова установа — Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України. Марш також підтримав перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Микола Поворозник.
Разом із тим, праворадикальні групи активно опонували цінностям прав людини. Маршу передував тиждень просвітницьких, правозахисних та культурних заходів, протягом якого відбулося щонайменше кілька нападів на їх відвідувачів/ок. Священник Православної церкви України Ярослав Кулик записав відеозвернення, у якому закликав «християн та патріотів» доєднатися до контракції у вигляді «молитовної варти»Oleksiy Kuzmenko, “Calls To ‘Fight’ LGBT People By Ukrainian Cleric Emblematic Of Church’s Proximity To Far Right,” Bellingcat, June 21, 2019, https://ru.bellingcat.com/novosti/ukraine/2019/06/22/ocu-anti-LGBT+-activists.. Із гомофобною заявою виступив також голова ПЦУ ЕпіфанійViktoriya Bega, “Глава ПЦУ Епіфаній: Теми ЛГБТ та гендеру «нав’язані Заходом»” [PCU Head Epiphanius: LGBT and Gender Issues "Imposed by the West"], Hromadske, May 14, 2019, https://hromadske.ua/posts/glava-pcu-epifanij-temi-LGBT-ta-genderu-navyazani-zahodom..
Перед початком Маршу ультраправі зібралися біля місця його проведення, зокрема члени організацій “Традиція і порядок”, “Братство”, “Правий сектор”, “Карпатська січ”, “Національний спротив”, “Любов проти гомосексуалізму”, а також особисто тодішній народний депутат України Ігор Мосійчук. Вони розмістили поряд із місцем початку маршу надруковані банери, а поряд у парку – сцену зі стільцями.
Під час маршу в учасників/иць кинули кілька яєцьVlad Holovko, Facebook, “Сьогодні на Марш Рівності 2019 KyivPride мені прилетіло в око курячим яйцем” [Today at the 2019 KyivPride Equality March a chicken egg hit me in the eye], Facebook, June 23, 2019, https://www.facebook.com/okvoloh/videos/1217597168401953., одна особа намагалася відібрати банер, також вистежили та побили щонайменше одного учасника після завершення акції“Невідомі побили активіста після Маршу рівності” [Unknown individuals beat activists after the Equality March], Zmina.Info, June 24, 2019, https://humanrights.org.ua/material/nevidomi_pobili_aktivista_pisljia_marshu_rivnosti_.. Повідомлялося, що платформа, на якій мали їхати драг-квінс, не змогла взяти участь у марші через те, що водієві надходили погрози. Окрім цього, перед початком маршу правоохоронці вилучили у опонентів маршу понад двісті презервативів, наповнених екскрементами, які призначалися для нападів на учасників і учасниць“A Tough Weekend For Ukraine’s Anti-LGBT ‘Excremists’,” Bellingcat, June 25, 2019, https://www.bellingcat.com/news/uk-and-europe/2019/06/25/a-tough-weekend-for-ukraines-anti-LGBT+-excremists/..
Після маршу у соціальній мережі Telegram почали з’являтися повідомлення, що містили фото учасників та учасниць маршу із закликами до насильства на їхню адресу. Попри численні скарги, адміністрація Telegram не видалила жодне із цих повідомлень.
Із гомофобним коментарем виступив також Почесний консул Ізраїлю в Україні Олег ВишняковOleh Vyshniakov, Facebook, “Сейчас в Киеве проходит марш равенства” [The Equality March in going on in Kyiv now], Facebook, June 23, 2019, https://www.facebook.com/photo.php?fbid=483645015714443&set=a.131586894253592&type=3..
Крім того, заступник Сумського міського голови Максим Галицький напередодні маршу висловив на своїй сторінці у Facebook побажання бачити учасників і учасниць Маршу у концтаборі, додавши фото ув’язнених із рожевими трикутниками. За фактом цього висловлювання прокуратура порушила кримінальну справу за ч. 1 ст. 161 ККУ – умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі“Через висловлювання заступника мера Сум щодо ЛГБТ почали провадження” [Proceedings began in response to the deputy mayor of Sumy’s statements regarding LGBT people], Ukrayinska Pravda, June 23, 2019, https://www.pravda.com.ua/news/2019/06/23/7218945/..
Висновки
Антигендерні рухи є світовим праворадикальним трендом, який не оминув Україну. Вони є реакцією на зростання видимості ЛГБТ+ спільноти та поширення ідей фемінізму. В Україні значна частина їхньої активності відбувається завдяки безкарності, зумовленої неефективним реагуванням правоохоронних органів на насильство чи інші порушення закону з боку антигендерних рухів.
Спроби зашкодити проведенню заходів феміністичних рухів та ЛГБТ+ спільноти в Україні почастішали в останні роки та відбуваються регулярно. Праворадикали активно співпрацюють у цьому із релігійними організаціями. Проте це явище є лише верхівкою айсбергу гомофобії, яка й досі поширена в Україні.